Українська Різдвяна Зірка

Одна з найдавніших писемних згадок про Різдвяну Зірку з'являється в Євангелії від Матвія, написаному в першому столітті нашої ери, де розповідається, як зірка привела Мудреців до новонародженого Ісуса в Вифлеємі. Пізніше зірка стала важливим символом у християнському мистецтві: між 1304 і 1306 роками італійський художник Джотто ді Бондоне написав картину «Поклонення Мудреців» у капелі Скровеньї в Падуї, зобразивши Вифлеємську Зірку як яскравий об'єкт, схожий на комету. Цей образ, можливо, був натхненний появою комети Галлея у 1301 році, хоча цей зв'язок є тлумаченням, а не певністю. З часом зірка стала символом надії, божественного наставництва та перемоги світла над темрявою.
В Україні традиція нести саморобні різдвяні зірки під час колядування задокументована ще з 1680 року в Старій Силі, на Львівщині. Колядуючі несли зірки на довгих жердинах, часто виготовлених із дерев'яних рамок, обклеєних яскравим папером і прикрашених стрічками, китицями, фольгою та релігійними зображеннями. Деякі зірки мали п'ять або шість променів, тоді як більш витончені зразки мали дев'ять, десять або дванадцять; свічки, встановлені всередині, могли освітлювати зірку під час вечірніх відвідувань. Людину, яка несла зірку, називали звіздарем, або зірконосцем, і він вів групу від хати до хати, поки вони співали різдвяні колядки. Ця традиція залишається характерною частиною української різдвяної культури, а регіональні дизайни відображають творчість місцевих громад.